Фільми про різке погіршення
природних умов, які загрожують загибеллю людства, зазвичай наповнені похмурими
пророцтвами і панічними емоціями. «Інтерстеллар» - зовсім про інше. Тут акцент
робиться на позитиві, план дій, виборі єдино правильного рішення. Група
астронавтів повинна врятувати землян, знайшовши заміну нашій планеті, яка
страждає від нестачі кисню, неврожаю і пилових бур. Щоб відшукати придатне для
життя середовище проживання, необхідно швидко досліджувати три «точки»: Міллер,
Едмундс і Манн. Раніше туди вже були «закинуті» фахівці з Землі. Але ось біда:
планети - в чужій галактиці, і потрапити туди можна лише через «чорну діру» в
просторі, яка викривляє час. Одина-єдина година «прогулянок» по незнайомій
планеті дорівнює семи років на Землі. Поки астронавти подорожують, їхні діти
можуть постаріти, а людство - загинути. Кожен герой фільму «Інтерстеллар» намагається використати свій останній шанс,
тільки розуміють вони його по-різному. Що важливіше: вижити? Бути поруч зі
своєю дитиною в хвилини випробувань? Або покинути її, щоб врятувати нащадків?
Боротися за повернення коханої людини - або пожертвувати нею, вірячи лише
науковим твердженням про те, що інші дії будуть найбільш корисними для людства?
Чи можна без пафосу і красивих слів, на ділі любити людство, коли на карті -
долі близьких людей?
Фільм просто неймовірний і для того, щоб його краще зрозуміти потрібно
переглянути як мінімум два рази.
Немає коментарів:
Дописати коментар